Укрзалізниця продала гранітний кар'єр за ціною вдвічі нижче ринкової

Укрзалізниця продала гранітний кар'єр за ціною вдвічі нижче ринкової

Укрзалізниця 22 жовтня 2025 року продала свій майновий комплекс через аукціон на Прозорро. Торги проводились у секретному режимі. Інформація про майно, учасників та їхні зв'язки закрита.

Укрзалізниця продала дозвіл на розробку гранітного родовища Бехівське-2 із запасами 23-25 млн тон, кар'єр та переробний комплекс. Початкова ціна становила 118 млн гривень. Продали за 123 млн гривень.

Переможець торгів запропонував лише на 200 гривень більше за конкурента. Ринкова вартість об'єкта вдвічі перевищує ціну продажу.

Покупцем став «Автострада» бізнесмена Максима Шкіля. Шкіль — засновник холдингу MS Capital, один з головних підрядників «Великого будівництва». У 2021 році його компанія отримала від Укравтодору майже 13 мільярдів гривень. Раніше Шкіль працював помічником депутата-регіонала Миколи Демянка, а «Автостраду» створив у 2016 році разом з німецьким партнером Вальтером Цахаріасом.

«Автострада» володіє сусіднім Бехівським гранітним кар'єром, який регулярно затоплює річка Октасувака. Придбання нового кар'єру дозволяє компанії забезпечити виконання державних підрядів на будівництво доріг. Залізнична гілка до кар'єру Шкіля проходить через проданий кар'єр Укрзалізниці.

Продаж здійснювала безпосередньо Укрзалізниця, а не Фонд держмайна. Дозвіл на розробку родовища №4504 передала не Держгеонадра, хоча саме це відомство має повноваження щодо спеціальних дозволів на надрокористування.

Угоду курував директор Укрзалізниці Євген Перцовський. Начальник служби безпеки УЗ Олександр Риковцев раніше працював у НАБУ, де отримав 13 біткойнів за невідомих обставин.

Секретність аукціону, мінімальна різниця між ставками учасників та ціна вдвічі нижче ринкової вказують на можливу узгодженість дій продавця та покупця. Передача активу в обхід профільних державних органів посилює підозри про корупційну складову угоди.

⚖️ Судова війна за ТОВ «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ»: спадкоємці намагаються заблокувати відчуження активів до вирішальної дати

Навколо одного з відомих аграрних підприємств України, - ТОВ «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ», розгортається резонансний корпоративний конфлікт.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.