Володимир Репік любить кредити на мільярди: фінансиста КМДА судитимуть за борги Києва

Володимир Репік любить кредити на мільярди: фінансиста КМДА судитимуть за борги Києва

Директор Департаменту фінансів КМДА Володимир Репік любить брати запозичення та кредити - бажано на багато мільярдів. Правоохоронці від цієї любові не в захваті.

Перше, у чому звинувачують чиновника, - це випуск облігацій на 1 496 000 000 гривень. Гроші пішли у бюджет розвитку, з якого фінансується будівництво та реконструкція об'єктів по всьому місту.

Обгрунтовували потребу списком у 307 об'єктів: від реконструкції стадіонів до розв'язок, ремонту окружної, будівництва лікарні. Тільки назви об'єктів, без жодного кошторису. Спробуй відслідкуй!

Саме такі проєкти Віталій Кличко любить найбільше: сотні мільйонів у бетон, "свої" підрядники, розрізання стрічок. А звідки гроші - то вже справа Володимира Репіка.

Процес запустили влітку 2020 року, ще у минулому скликанні Київради. До речі, Управління правового забезпечення цей проєкт рішення не погодило, але Репіка це не зупинило.

Публічний продаж облігацій призначили на 3-4 грудня 2020 року, буквально через два дні після того, як нове скликання Київради склало присягу. Поки депутати ще тільки обирали голів фракцій і формували комісії - гроші вже залучали.

Кличко тоді, схоже, не був впевнений, що нове скликання буде таким же слухняним. УДАР і "Європейська солідарність" йшли окремими партіями. Треба було встигнути.

Встигли. Понад 581 мільйон гривень, сплачених містом просто за обслуговування боргів.

Прокуратура заявляє: посадовець упродовж кількох років погоджував випуск облігацій місцевої позики, хоча доходи бюджету перевищували видатки. Тобто місто могло обходитись без боргів - але все одно влада влазила у кредити.

Результат цієї "фінансової політики": понад 581 мільйон гривень, сплачених лише за обслуговування позик. Ми вже писали про цю тему.

І це дуже в стилі київської влади. Кличко та його команда обожнюють кредити. Бо кредит - це не просто борг. Це величезні суми, які потім можна "освоювати" через потрібні проєкти, потрібні підряди і потрібних людей.

Показово, що буквально на останній сесії Київради депутати відмовились підтримувати чергову кредитну історію міської влади на півтора мільярди євро. Тоді Володимир Репік пояснював: мовляв, місто просто хоче "мати можливість" брати кредит для метро на Троєщину, а не обов'язково буде це робити.

Ага. Знаємо ми ці "можливості". Спочатку можливість взяти кредит. Потім мільярдні борги киян. А далі роками платити відсотки банкам замість того, щоб вкладати гроші у місто.

Тепер цю "любов до кредитів" розглядатиме суд.

⚖️ Судова війна за ТОВ «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ»: спадкоємці намагаються заблокувати відчуження активів до вирішальної дати

Навколо одного з відомих аграрних підприємств України, - ТОВ «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ», розгортається резонансний корпоративний конфлікт.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.