За систематичні образи в інтернеті можуть посадити – ЄСПЛ визнав допустимим реальне ув’язнення

За систематичні образи в інтернеті можуть посадити – ЄСПЛ визнав допустимим реальне ув’язнення

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі Kunstelj v. Slovenia (заява №5257/22), підтвердивши, що свобода вираження поглядів не поширюється на систематичне поширення наклепу, образ та тривале переслідування інших осіб в інтернеті. Суд визнав, що засудження заявника до шести місяців позбавлення волі не порушило статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішення було ухвалене 7 липня 2026 року.

Суть справи

Заявник протягом кількох років систематично публікував у власному блозі образливі матеріали щодо двох журналістів. У дописах містилися грубі висловлювання, а також неправдиві твердження про їхнє особисте життя, сексуальну поведінку та інші обставини приватного характеру.

Блог мав понад 35 тисяч підписників, а окремі публікації поширювалися іншими засобами масової інформації, що значно збільшувало їхню аудиторію.

Попри численні рішення національних судів, які забороняли поширювати відповідний контент, а також застосування штрафів і забезпечувальних заходів, заявник продовжував публікувати аналогічні матеріали, повторно розміщував видалені записи та відкрито заявляв, що не має наміру виконувати судові рішення.

Національні суди Словенії визнали його винним у вчиненні образи та наклепу й призначили покарання у вигляді шести місяців позбавлення волі. Верховний і Конституційний суди країни залишили вирок без змін.

Позиція ЄСПЛ

Розглядаючи справу, ЄСПЛ наголосив, що при вирішенні подібних спорів необхідно забезпечити справедливий баланс між правом на свободу вираження поглядів, гарантованим статтею 10 Конвенції, та правом інших осіб на повагу до приватного життя і репутації, передбаченим статтею 8 Конвенції.

Суд зазначив, що для оцінки таких справ необхідно враховувати низку критеріїв, серед яких:

  • внесок висловлювань у суспільну дискусію;
  • статус особи, щодо якої поширюється інформація;
  • предмет публікації;
  • спосіб отримання та достовірність інформації;
  • зміст, форма і наслідки поширених матеріалів;
  • суворість застосованої санкції.

ЄСПЛ встановив, що висловлювання заявника не були спрямовані на обговорення суспільно важливих питань. Вони стосувалися винятково приватного життя потерпілих, містили вульгарні образи та наклепницькі твердження й становили тривале переслідування конкретних осіб.

Позбавлення волі як винятковий захід

Суд окремо звернув увагу, що застосування кримінальної відповідальності за наклеп саме по собі не суперечить Конвенції. Водночас покарання у вигляді позбавлення волі має використовуватися лише у виняткових випадках.

У цій справі ЄСПЛ погодився з висновками національних судів, що більш м’які заходи вже були використані та не дали результату. До заявника неодноразово застосовувалися цивільно-правові санкції, значні штрафи та судові заборони, однак він продовжував поширювати образливі матеріали й відкрито заявляв про намір не виконувати рішення судів.

Більше того, навіть після постановлення обвинувального вироку йому було надано можливість уникнути реального позбавлення волі за умови припинення протиправної поведінки, однак він продовжив публікації.

Висновок Суду

ЄСПЛ дійшов висновку, що втручання держави у свободу вираження поглядів було передбачене законом, переслідувало легітимну мету захисту репутації та приватного життя інших осіб і було необхідним у демократичному суспільстві.

У підсумку Суд одноголосно постановив, що порушення статті 10 Конвенції у цій справі не було.

Рішення ще раз підтверджує сформовану практику ЄСПЛ: свобода слова є однією з фундаментальних цінностей демократичного суспільства, однак вона не поширюється на систематичне поширення грубих образ, наклепу та цілеспрямоване переслідування інших осіб, якщо такі висловлювання не мають жодного зв’язку із суспільно важливою дискусією.

Джерело

Знищена застава: актуальна судова практика врегулювання спорів між банками та позичальниками за зруйновану нерухомість

З початком повномасштабної війни, дедалі більше з’являється випадків руйнувань та пошкоджень об’єктів цивільної інфраструктури, що безпосередньо можуть вже бути об’єктом застави, а також взятими у кредит чи іпотеку. Наслідком стало різке збільшення спорів по всій території України щодо знищеної іпотеки.

Об’єднана палата КГС ВС розставила крапки над «і» у застосуванні ч. 3 ст. 228 ЦК: наслідки правочинів, що порушують публічний порядок

19 грудня 2025 року Об’єднана палата Касаційного господарського суду, що діє у складі Верховного Суду, прийняла постанову у справі № 922/3456/23, якою фактично завершила тривалу дискусію в судовій практиці щодо змісту та меж застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Захист активів від фраудаторних дій: визнання правочинів недійсними в межах справи про банкрутство

У сучасних умовах господарської діяльності процедура банкрутства дедалі частіше використовується не лише як механізм відновлення платоспроможності боржника або задоволення вимог кредиторів, а й як інструмент виявлення та повернення активів, які були незаконно виведені напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство.